Матеріал з AgroWiki.

Зміст 1 Керівні положення з виробництва, переробки, маркування і збуту органічних харчових продуктів                                        (GL 32-1999, Rev. 1-2001) 1.1 Вступ 1.2 Розділ 1. Сфера застосування 1.3 Розділ 2. Опис і визначення 1.4 Розділ 3. Маркування та інформація про продукт 1.5 Розділ 4. Норми і правила виробництва і підготовки 1.6 Розділ 5. Вимоги з включення речовин у додаток 2 і критерії уточнення переліку речовин по країнах 1.7 Розділ 6. Системи інспекції та сертифікації 1.8 Розділ 7. Імпорт 1.9 Розділ 8. Переогляд керівних положень на постійній основі 1.10 Додатки 1.11 Дивись також 1.12 Список використаних джерел

[ред.] Керівні положення з виробництва, переробки, маркування і збуту органічних харчових продуктів                                        (GL 32-1999, Rev. 1-2001)

[ред.] Вступ

1. Дійсні Керівні положення були розроблені в порядку забезпечення погодженого підходу до вимог, що визначають виробництво органічних продуктів, їх маркування та пов'язану з цим інформацію про продукт.

2. Дійсні Керівні положення переслідують наступні цілі:
     • захист споживачів від обдурювання і шахрайства на ринку, а також від використання необґрунтованої інформації про продукцію;
     • захист інтересів виробників органічної продукції від неправильного представлення інших сільськогосподарських продуктів у якості органічних;
     • забезпечення інспекції і дотримання дійсних Керівних положень на всіх етапах виробництва, підготовки, зберігання, транспортування і збуту;
     • узгодження положень, що регламентують виробництво, сертифікацію, ідентифікацію і маркування органічних харчових продуктів;
     • забезпечення міжнародних керівних принципів дії системи контролю над органічними харчовими продуктами в порядку полегшення офіційного визнання національних систем у якості рівноцінних для цілей імпорту;
     • підтримка та удосконалювання органічних сільськогосподарських систем у кожній країні з метою сприяння охороні навколишнього середовища на місцевому і глобальному рівнях.

3. На даному етапі дійсні Керівні положення являють собою перший крок на шляху до офіційного міжнародного узгодження вимог, що пред’являються до органічних харчових продуктів у частині виробничих і торговельних норм, механізмів інспекції та вимог, що пред’являються до маркування. Досвід розробки подібних вимог і їх застосування в цій області поки ще дуже обмежений. Крім того, сприйняття споживачами органічного методу виробництва — у тому, що стосується деяких детальних, але досить важливих положень, — у різних регіонах світу може бути неоднаковим.

Тому на даному етапі необхідно визнати наступне:

1. Керівні положення є корисним інструментом у справі надання підтримки країнам, розробляючим національні системи, які регламентують виробництво, збут і маркування органічних продуктів.

2. Керівні положення потребують регулярного уточнення і відновлення з метою обліку технічного прогресу і досвіду їх використання.

3. Керівні положення не перешкоджають застосуванню більш суворих обмежувальних заходів і більш детально розроблених країнами-членами правил з метою збереження довіри споживачів, запобігання шахрайства і застосування таких правил до продуктів з інших країн на основі принципу рівноцінності таких обмежувальних положень.

4. Дійсні Керівні положення встановлюють правила органічного виробництва на стадії вирощування продукції на фермі, а також її підготовки, зберігання, транспортування і збуту та містять вказівки на предмет використання загальноприйнятих дозволених речовин для удобрення і кондиціювання ґрунту, боротьби зі шкідниками і хворобами та у якості харчових і технологічних добавок. Що стосується маркування, то використання термінів, що визначають методи органічного виробництва, обмежуються винятково продукцією тих виробників, яка перебуває під наглядом відповідного органа або організації сертифікації.

5. Органічне сільське господарство є одним із численних методів, що дозволяють підтримувати нормальний стан навколишнього середовища. В основі системи органічного виробництва лежать свої специфічні і конкретні норми виробництва, які мають на меті забезпечити оптимальні агроекосистеми, стійкі в соціальному, екологічному та економічному плані. Для більш зрозумілого опису органічних систем також використовуються такі терміни, як «біологічний» і «екологічний». Вимоги до органічних харчових продуктів відрізняються від вимог, які пред’являються до інших сільськогосподарських продуктів, з тієї причини, що процедури виробництва таких продуктів є визначальним елементом їх ідентифікації і маркування, а також змісту інформації, яка використовується для їхнього опису.

6. Поняття «органічний» — термін, використовуваний з метою маркування продуктів, виготовлених з дотриманням стандартів органічного виробництва і належним чином сертифікованих органом або організацією сертифікації.

В основі органічного сільського господарства лежить принцип мінімального використання сторонніх речовин і незастосування синтетичних добрив та інсектицидів. Внаслідок загального забруднення навколишнього середовища практика органічного виробництва не може забезпечити повну відсутність залишків цих речовин у продуктах. Разом з тим ця практика дозволяє звести до мінімуму забруднення повітря, ґрунту і води. Виробники, переробники і продавці органічних продуктів дотримуються стандартів, що дозволяють їм зберігати чистоту органічних сільськогосподарських продуктів. Основним завданням органічного сільського господарства є поліпшення стану здоров'я і продуктивності взаємозалежних біологічних популяцій ґрунту, рослин, тварин і людей.

7. Органічне сільське господарство — це єдина система управління виробництвом, яка дозволяє підтримувати і поліпшувати санітарний стан агроекосистеми, у тому числі біорозмаїття, біологічний кругообіг і біологічну активність ґрунту. З урахуванням того факту, що регіональні умови диктують необхідність застосування систем, адаптованих до місцевих умов, особлива увага в цьому випадку приділяється застосуванню практики раціонального управління, якій віддається перевага перед методами використання ввідних факторів виробництва несільськогосподарського походження. З метою рішення конкретного завдання в рамках заданої системи це досягається за допомогою застосування — там, де це можливо, — традиційних, біологічних і механічних методів на противагу використанню синтетичних речовин.

Система органічного виробництва має на меті:

a) поліпшити біологічну різноманітність у межах усієї системи;

б) підвищити біологічну активність ґрунту;

в) підтримати родючість ґрунту в довгочасному плані;

г) повторно використовувати рослинні відходи і відходи тваринництва з метою повернення в ґрунт живильних речовин, що дозволяє звести до мінімуму використання непоновлюваних природних ресурсів;

д) вести господарство на основі поновлюваних ресурсів у сільськогосподарських системах, організованих на місцевому рівні;

е) розвивати екологічно чисті методи використання ґрунту, води і повітря, а також зводити до мінімуму всі форми забруднення, які обумовлені сільськогосподарською практикою;
ж) застосовувати, при роботі з сільськогосподарськими продуктами, методи ретельної переробки з метою підтримки їх екологічної чистоти і життєво важливих якостей на всіх стадіях виробництва;
з) закладатися в будь-якому існуючому господарстві протягом перехідного періоду, тривалість якого визначається конкретними для даної місцевості факторами, такими як історія оброблення землі і вид вирощуваної зернової культури або розведення свійських тварин.

8. Концепція тісного контакту споживача і виробника є загальноприйнятою практикою. Підвищення ринкового попиту, ріст економічних інтересів у сфері виробництва і збільшення дистанції, що розділяє виробника і споживача, обумовили необхідність введення процедур зовнішнього контролю та сертифікації.

9. Невід'ємним компонентом сертифікації є інспекція системи управління органічним господарством. Процедури сертифікації оператора засновані, головним чином, на щорічному описі сільськогосподарських підприємств, підготовленому оператором у співробітництві з органом інспекції. У такий же спосіб розробляються і стандарти на методи переробки, які дають можливість інспектувати та перевіряти операції з переробки і виробничі умови. Там, де процес інспекції здійснюється органом або організацією сертифікації, функції інспекції і сертифікації необхідно чітко розмежовувати. Для того, щоб виключити можливість необ'єктивного підходу, в органів або організацій сертифікації, які сертифікують процедури оператора, не повинне бути ніякої матеріальної зацікавленості в сертифікації оператора.

10. За винятком невеликої частки сільськогосподарської продукції, яка надходить до споживача безпосередньо з ферми, більшість харчових продуктів попадає до нього через канали збуту, які склалися. Щоб звести до мінімуму практику підробки в збутовій мережі, необхідно вживати конкретних заходів з ефективного аудиту торговельних установ і переробних підприємств. Це припускає необхідність відповідального підходу до регламентування з боку всіх учасників, причому не стільки кінцевої продукції, скільки самого процесу.

11. Вимоги до імпорту повинні будуватися на принципах рівноцінності і прозорості, як це викладене в Принципах інспекції і сертифікації імпорту та експорту продовольчих товарів. При видачі дозволу на імпорт органічних продуктів країни, як правило, повинні оцінювати процедури інспекції і сертифікації, а також стандарти, установлені в країні-експортері.

12. З урахуванням того факту, що системи органічного виробництва продовжують розвиватися і що принципи і стандарти в цій області також будуть продовжувати розвиватися відповідно до дійсних Керівних положень, Комітет Кодексу з маркування харчових продуктів (ККМП) буде переглядати їх на регулярній основі. ККМП буде проводити цей процес перегляду на основі пропозицій держав-членів і міжнародних організацій щодо внесення виправлень у дійсні Керівні положення, які вони повинні, на його прохання, передавати йому на розгляд перед кожною його нарадою.

[ред.] Розділ 1. Сфера застосування

1.1. Дійсні Керівні положення застосовуються до наступних продуктів, на які нанесено або повинно бути нанесене описове маркування, що вказує на метод органічного виробництва:

а) непереробленим рослинам або рослинним продуктам, домашній худобі і продуктам тваринництва в тому ступені, у якому застосовані до них принципи виробництва і конкретні правила інспекції викладено в Додатках 1 і 3;

б) переробленим сільськогосподарським культурам і продуктам тваринництва, призначеним для споживання людиною і виготовленим із продуктів, зазначених у пункті (а) вище.

1.2. Той або інший продукт буде розглядатися в якості органічного, якщо на ньому нанесені вказівки про те, що він отриманий методом органічного виробництва, у випадку якого в маркуванні або інформації про продукт, у тому числі в рекламному матеріалі або комерційних документах, даний продукт або його інгредієнти описані за допомогою термінів «органічний», «біодинамічний», «біологічний», «екологічний» або аналогічних по змісту слів або скорочених назв, які в тій країні, де даний продукт надходить в систему збуту, указують покупцеві на те, що цей продукт або його інгредієнти були отримані методами органічного виробництва.

1.3. Пункт 1.2 не застосовується в тому випадку, коли ці терміни не мають чіткого зв'язку з методом виробництва.

1.4. Дійсні Керівні положення застосовуються без шкоди для інших положень, установлених Комісією «Кодекс Аліментаріус» (ККА), які регламентують виробництво, підготовку, збут, маркування і інспекцію продуктів, зазначених у пункті 1.1.

1.5. Усі матеріали і/або продукти, виготовлені із трансгенних/генетично змінених організмів (ТГ О/ГИО), не сумісні із принципами органічного виробництва (незалежно від того, чи йде мова про вирощування, виробництво або переробку) і в цьому зв'язку не підпадають під дію дійсних Керівних положень.

[ред.] Розділ 2. Опис і визначення

Опис

2.1. Харчові продукти повинні належати до категорії продуктів, отриманих методами органічного виробництва, тільки в тому випадку, якщо вони надходять із системи органічного сільськогосподарського виробництва, у якій застосовується практика управління, що має метою підтримку екосистем, які характеризуються стійкою продуктивністю та забезпечують боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами шляхом застосування різних комбінацій взаємозалежних життєвих форм, повторного використання рослинних відходів і відходів тваринництва, селекції й сівозміни сільськогосподарських культур, раціонального використання водних ресурсів, обробки і культивації ґрунту. Родючість ґрунту підтримується і поліпшується за допомогою системи, яка дозволяє оптимізувати біологічну активність ґрунту, а також її фізичні і мінеральні властивості як засіб забезпечення збалансованого постачання живильними речовинами рослин і тварин, а також збереження ґрунтових ресурсів. Стійкість виробництва повинна забезпечуватися за допомогою повторного використання живильних рослинних речовин, яке є необхідним елементом системи підгодівлі. Боротьба зі шкідниками і профілактика хвороб забезпечується за допомогою стимулювання збалансованого взаємозв'язку між вирощуваною культурою і бур'яном/шкідником, збільшення популяції корисних комах, використання біологічних і традиційних заходів боротьби зі шкідниками та механічного усунення шкідників і ушкоджених ними частин рослин. Основою органічного тваринництва є розвиток гармонічного взаємозв'язку між землею, рослинністю і домашньою худобою і дотримання його фізіологічних та поведінкових потреб. Це можна забезпечити шляхом комбінації методів органічного вирощування якісних кормових продуктів, відповідних норм щільності поголів'я худоби, систем тваринництва, що відповідають поведінковим потребам домашньої худоби, і практики управління тваринництвом, яка дозволяє зводити до мінімуму стрес тварин, підтримувати їхнє здоров'я і благополуччя, запобігати хвороби та уникати використання алопатичних ветеринарних засобів на хімічній основі (у тому числі антибіотиків).

Визначення

2.2. Для цілей дійсних Керівних положень використовуються наступні визначення:
• Сільськогосподарський продукт/продукт сільськогосподарського походження — продукт або товар, неперероблений або перероблений, що надходить в систему збуту для споживання людиною ( за винятком води, солі й добавок), або його використання у якості корму для тварин.
• Аудит([1],[2])— систематичне і функціонально незалежне обстеження, що має метою визначити відповідність проведеної діяльності та пов'язаних з нею результатів поставленим цілям.
•Сертифікація([3],[4]) — процедура, за допомогою якої офіційні органі сертифікації або офіційно визнані органі сертифікації видають письмову або рівнозначну їй гарантію відповідності харчових продуктів або систем контролю якості харчових продуктів установленим вимогам. В основі сертифікації харчових продуктів може лежати, залежно від ситуації, цілий ряд видів діяльності з сертифікації, які можуть включати безперервну інтерактивну інспекцію, аудит систем гарантії якості і огляд кінцевих продуктів.
• Орган сертифікації — орган, відповідальний за контроль органічної продукції, який стежить, щоб розповсюджувані або маркіровані в якості «органічних» продукти, вироблялися, перероблялися, готувалися, оброблялися і імпортувалися відповідно до дійсних Керівних положень.
• Компетентні органи — офіційні державні організації, наділені відповідними повноваженнями.
• Трансгенні /генетично змінені організми. Для трансгенних/генетично змінених організмів передбачене нижченаведене тимчасове визначення. Трансгенні/генетично змінені організми і виготовлені з них продукти створюються за допомогою методів, які приводять до зміни генетичного матеріалу таким способом, який не зустрічається в природніх умовах у результаті схрещування і/або природнього утвору нових комбінацій генів.
•Методи генної інженерії/генетичної зміни включають метод рекомбінантної ДНК, злиття клітин, мікро- і макроін'єкцію, інкапсуляцію, делецію і дублікацію генів, але не обмежуються ними. Генетично зміненими організмами не вважаються організми, виведені за допомогою таких методів, як конъюгірування, трансдукція і гібридизація.
• Інгредієнти — речовини, у тому числі харчові добавки, використовувані при виробництві або переробці харчової продукції, які містяться в кінцевому продукті, хоча, можливо, і в зміненій формі.
• Інспекція — обстеження харчових продуктів або систем гарантії якості харчових продуктів, сировини, переробки і поширення, у тому числі перевірка перероблюваних і кінцевих продуктів на предмет їх відповідності встановленим вимогам. У випадку органічних продуктів, інспекція включає перевірку системи виробництва і переробки.
• Маркування – будь-яка написана, надрукована або графічно зображена на етикетці інформація, що супроводжує даний харчовий продукт або представлена поруч із ним, у тому числі нанесена на продукт із метою сприяння його продажу і реалізації.
• Худоба й інші свійські тварини — домашні або приручені тварини, у тому числі жуйні тварини (зокрема, буйволи і бізони), вівці, свині, кози, коні, птиця і бджоли, вирощувані для споживання в якості їжі або виробництва харчових продуктів. Продукти, що добуваються за допомогою полювання і рибного лову, під дане визначення не підпадають.
• Збут — зберігання продуктів для їхнього наступного продажу або виставляння їх на продаж, пропозицію їх для продажу, продаж, доставка або поширення на ринку в будь-якій іншій формі.
• Офіційна акредитація — процедура, за допомогою якої відповідна державна організація, наділена відповідними повноваженнями, офіційно визнає компетенцію органу інспекції і/або сертифікації в сфері надання послуг з інспекції і сертифікації. У випадку органічного виробництва компетентний орган може передати функції акредитації приватній організації.
• Офіційно визнані системи інспекції/офіційно визнані системи сертифікації — системи, які були офіційно вповноважені і визнані відповідним державним відомством, наділеним відповідними повноваженнями.
• Оператор — будь-яка особа, що виробляє, готує або імпортує продукти для їхнього подальшого збуту або, яка безпосередньо збуває подібні продукти, згадані в Розділі 1.1.
• Продукти, використовувані для захисту рослин — будь-яка речовина, призначена для профілактики, усунення, залучення, відлякування або боротьби з будь-якими шкідниками або хворобами, у тому числі з небажаними видами рослин або тварин, у процесі виробництва, зберігання, транспортування, поширення і переробки харчових продуктів, сільськогосподарських товарів або кормів.
• Підготовка — операції по забою, переробці, зберіганню і пакуванню сільськогосподарських продуктів, а також зміни, внесені в маркування, що зображує метод органічного виробництва.
• Виробництво — операції, що вживають у порядку поставки продуктів у тому стані, у якім вони вирощені на фермі, включаючи вихідне пакування і маркування продукту.
• Ветеринарний засіб — будь-яка речовина, що дається або призначається будь-яким тваринам, вирощуваним у продовольчих цілях, таким як м'ясні або молочні породи, домашня птиця, риба чи бджоли, будь то в терапевтичних, профілактичних або діагностичних цілях або для зміни їх фізіологічних функцій або поведінки.

[ред.] Розділ 3. Маркування та інформація про продукт

Загальні положення

3.1. На органічних продуктах повинно бути нанесене маркування відповідно до Загального стандарту Кодексу на маркування попередньо розфасованих харчових продуктів.

3.2. Маркування продуктів, оприділених у Розділі 1.1 (а), і інформація про них, може вказувати на методи органічного виробництва тільки в тому випадку, якщо:

а) такі вказівки чітко свідчать про те, що вони мають відношення до того або іншого методу сільськогосподарського виробництва;

б) продукт був зроблений відповідно до вимог, що містяться в Розділі 4, або імпортований відповідно до вимог, що містяться в нижченаведеному Розділі 7;

в) продукт був зроблений або імпортований оператором, на якого поширюється дія заходів інспекції, викладених у Розділі 6;

г) маркування містить назву і/або кодовий номер офіційно визнаного органа інспекції або сертифікації, якому підзвітний оператор, що випустив продукцію або, що здійснив саму останню операцію з переробки.

3.3. Маркування продукту, визначеного в Розділі 1.1 (б), і інформація про нього, може вказувати на методи органічного виробництва тільки у тому випадку, якщо:

а) така вказівка чітко свідчить про те, що вони мають відношення до того або іншого методу сільськогосподарського виробництва і зв'язані з назвою даного сільськогосподарського продукту, якщо тільки така вказівка не представлена чітко в переліку інгредієнтів;

б) усі інгредієнти сільськогосподарського походження даного продукту є продуктами, отриманими відповідно до вимог, викладених у Розділі 4, або імпортовані відповідно до положень, що містяться в Розділі 7, або отримані із цих продуктів;

в) продукт не містить який-небудь інгредієнт несільськогосподарського походження, не перерахований у Таблиці 3 Додатка 2;

г) ідентичні інгредієнти не отримані з продуктів органічного неорганічного походження;

д) продукт або його інгредієнти в процесі підготовки не були піддані обробці з використанням іонізуючого випромінювання чи речовин, не перерахованих у Таблиці 4 Додатка 2;

е) продукт був підготовлений і імпортований оператором в умовах дії системи регулярної інспекції, як зазначено в Розділі 6 дійсних Керівних положень;
ж) маркування містить назву і/або кодовий номер офіційно визнаного органу або організації сертифікації, яким підзвітний оператор, що здійснив саму останню операцію з підготовки.

3.4. У порядку відступу від пункту 3.3 (б):

• при підготовці продуктів, перерахованих у пункті 1.1 (б), можуть бути використані деякі інгредієнти сільськогосподарського походження, що не задовольняють вимогам зазначеного пункту, за умови, що їх максимальний склад у кінцевому продукті не перевищує 5% м/м від загального складу всіх інгредієнтів, за винятком солі і води.

• у тих випадках, коли такі інгредієнти відсутні або містяться в достатній кількості, як зазначено в Розділі 4 дійсних Керівних положень.

3.5. До наступного перегляду дійсних Керівних положень у відповідності з Розділом 8 держави-члени можуть розглянути відносно продуктів, зазначених у пункті 1.1 (б), які надходять у систему збуту на їхні території, наступні елементи:

• розробку конкретних положень з маркування для продуктів, що містять менш 95% інгредієнтів сільськогосподарського походження;

• розрахунок частки інгредієнтів у пункті 3.4 (5%) і пункті 3.5 (95%) на основі інгредієнтів сільськогосподарського походження ( замість усіх інгредієнтів, за винятком солі і води);

• випуск у систему збуту продуктів, маркірованих як продукти на стадії переходу/перетворення і утримуючих більш одного інгредієнта сільськогосподарського походження.

3.6. При розробці положень з маркування продуктів, що містять відповідно до вищезгаданого пункту менш 95% органічних інгредієнтів, держави-члени можуть розглянути, зокрема для продуктів, що містять 95% і 70% органічних інгредієнтів, наступні елементи:

а) продукт задовольняє вимогам пунктів 3.3(в), (г) (д), (е) і (ж);

б) вказівки, що підтверджують метод органічного виробництва, повинні бути нанесені на лицьовій стороні в якості вказівки на приблизну частку всіх інгредієнтів у продукті, у тому числі харчових добавок, за винятком солі і води;

в) інгредієнти в переліку інгредієнтів повинні бути представлені в порядку убування (маса/маса);

г) вказівки в переліку інгредієнтів повинні бути виконані в тому ж кольорі та з використанням того ж стилю і розміру шрифту, що й інші вказівки в переліку інгредієнтів.

Маркування продуктів на стадії переходу /перетворення в органічні

3.7. Продукти з ферм, що перебувають на стадії переходу до органічних методів виробництва, можуть бути маркіровані як «на стадії переходу в органічні» після 12 місяців виробництва з використанням органічних методів, за умови що:

а) усі вимоги, згадані в пункті 3.2 і 3.3, повністю задовольняються;

б) інформація, що вказує на стадію переходу/перетворення даного продукту, не вводить в оману покупця продукту із приводу його відмінності від продуктів, отриманих на фермах і/або сільськогосподарських підприємствах, що повністю завершили період переходу;

в) така вказівка викладається у вигляді фрази «продукт на стадії переходу до органічного виробництва» або за допомогою інших подібних слів або подібної фрази, визнаної компетентним органом країни, у якій даний продукт надходить у систему збуту, і повинна бути виконана з використанням кольору, розміру та стилю шрифту, не більш помітного, чим той, який використаний для комерційного опису продукту;

г) у випадку харчових продуктів, що складаються з одного інгредієнта, на основній лицьовій стороні може бути нанесене маркування у вигляді фрази «на стадії перетворення в органічний»;

д) маркування містить назву і/або кодовий номер офіційно вповноваженого органу або організації сертифікації, якому підзвітний оператор, що здійснив саму останню операцію з підготовки.

Маркування тари, не призначеної для роздрібної торгівлі

3.8. Маркування тари, не призначеної для роздрібної торгівлі, використовуваної для продуктів, згаданих у пункті 1.1, повинно відповідати вимогам, викладеним у пункті 10 Додатка 3.

[ред.] Розділ 4. Норми і правила виробництва і підготовки

4.1. У випадку виробництва продуктів, згаданих у пункті 1.1 (а), методи органічного виробництва передбачають необхідність:

а) дотримання, як мінімум, виробничих вимог, викладених у Додатку 1;

б) у тому випадку, коли умова, викладена вище в пункті (а), не діє, — забезпечення можливості використання речовин, перерахованих у Таблицях 1 і 2 Додатка 2, або речовин, затверджених окремими країнами і відповідаючих критеріям, установленим у Розділі 5.1, у якості продуктів для захисту рослин, добрив і продуктів кондиціювання ґрунту в тому ступені, у якому відповідне застосування не заборонене у звичайному сільському господарстві даної країни на підставі відповідних національних положень.

4.2. Методи органічної переробки продуктів, згаданих у пункті 1.1 (б), вимагають:

а) дотримання, як мінімум, вимог з переробки, викладених у Додатку 1;

б) забезпечення можливості використання речовин, перерахованих у Таблицях 3 і 4 Додатка 2, або речовин, дозволених окремими країнами, і що відповідають критеріям, установленим у Розділі 5.1, у якості інгредієнтів несільськогосподарського походження або технологічних добавок доти, поки їх застосування не буде заборонено у зв'язку із прийняттям національних положень, що стосуються переробки харчових продуктів, і правильної виробничої практики.

4.3. Органічні продукти повинні зберігатися й транспортуватися відповідно до вимог, викладених у Додатку 1.
4.4. У порядку відступу від положень пунктів 4.1 (а) і 4.2 (а) компетентний орган може — у тому, що стосується положень, які регламентують тваринництво, викладених у Додатку 1, – передбачити більш докладні норми і правила, а також відступи від положень, що регламентують періоди здійснення, з метою дати можливість для послідовного розвитку практики органічного сільського господарства.

[ред.] Розділ 5. Вимоги з включення речовин у додаток 2 і критерії уточнення переліку речовин по країнах

5.1. З метою внесення змін у переліки дозволених речовин, згаданих у Розділі 4, необхідно використовувати, як мінімум, наступні критерії. При застосуванні цих критеріїв для оцінки нових речовин, призначених для використання в органічному виробництві, країнам слід враховувати всі встановлені законом діючі та інші нормативні положення і надавати їх по запиту іншим країнам. Будь-які пропозиції з включення в Додаток 2 нових речовин повинні відповідати наступним загальним критеріям:

• вони відповідають принципам органічного виробництва, описаним у дійсних Керівних положеннях;

• використання речовини є необхідним/важливим для передбаченого виду застосування;

• виробництво, використання і видалення не виявляє шкідливого впливу на навколишнє середовище або не збільшує цей вплив;

• вони виявляють самий мінімальний негативний вплив на здоров'я і якість життя людей або тварин;

• затверджених альтернативних речовин у достатній кількості і/або достатньої якості не існує.

З метою забезпечення чистоти органічної продукції вищезгадані критерії слід оцінювати в сукупності. Крім того, у процесі оцінки необхідно застосовувати нижченаведені критерії:

а) якщо речовини використовуються з метою удобрення і кондиціювання ґрунту:

• вони необхідні для забезпечення або підтримки родючості ґрунту або використовуються в якості конкретної живильної речовини, потрібної сільськогосподарським культурам, або для конкретного виду кондиціювання ґрунту, або з метою сівозміни, коли це неможливо зробити за допомогою інших видів практики, включених у Додаток 1, або інших продуктів, включених у Таблицю 2 Додатка 2;

• інгредієнти повинні бути рослинного, тваринного, мікробного або мінерального походження і можуть зазнавати наступним процесам: фізичному (наприклад, механічному, термічному), ферментативному, мікробному (наприклад, компостуванню, бродінню); можливість використання хімічних процесів може бути розглянута тільки в тому випадку, якщо наведені вище процеси вичерпали себе і тільки для носіїв і зв'язувальних речовин; і

• їхнє використання не виявляє шкідливого впливу на баланс екосистеми ґрунту або на фізичні характеристики якості ґрунту, води й повітря; і їхнє використання може обмежуватися конкретними умовами, конкретними регіонами або конкретними товарами;

б) якщо вони використовуються з метою боротьби із хворобами рослин, шкідниками або бур'янами:

• вони повинні бути необхідні для боротьби зі шкідливими організмами або конкретними хворобами, у випадку яких інших біологічних, фізичних або рослинницьких альтернатив і/або видів практики ефективного управління не існує;

• при їхньому використанні необхідно враховувати їхній можливий шкідливий вплив на навколишнє середовище, екологію (зокрема, на організми, що не є об'єктом знищення) і на здоров'я споживачів, свійських тварин і бджіл;

• ці речовини повинні бути рослинного, тваринного, мікробного або мінерального походження і можуть зазнавати наступним процесам: фізичному (наприклад, механічному, термічному), ферментативному, мікробному (наприклад, компостуванню, засвоєнню).

• однак якщо вони являють собою продукти, використовувані, у виняткових обставинах, у пастках і розбросувачах, наприклад феромони, які є речовинами, синтезованими хімічним шляхом, вони будуть розглядатися на предмет включення в переліки в тому випадку, якщо ці продукти не існують у достатніх кількостях у їхній природній формі і якщо тільки умови їх використання не приводять безпосередньо або побічно до наявності залишків у їстівних частинах продукту;

• їхнє використання може обмежуватися конкретними умовами, конкретними регіонами або конкретними товарами;

в) якщо вони використовуються в якості харчових або технологічних добавок з метою підготовки або зберігання харчових продуктів:

• їхнє застосування допускається в тому випадку, якщо стає очевидним, що без їхнього використання неможливо:

• у випадку харчових добавок — робити або зберігати харчові продукти; або

• у випадку технологічних добавок — робити харчові продукти через відсутність інших технологій, які відповідали б дійсним Керівним положенням;

• ці речовини зустрічаються в природі й можуть зазнати механічним/фізичним процесам (наприклад, екстракції, осадженню), біологічним/ферментативним процесам і мікробним процесам (наприклад, бродінню);

• або якщо речовини, зазначені вище, неможливо одержати за допомогою таких методів і технологій у достатніх кількостях, то в такому випадку ті речовини, які синтезовані хімічним шляхом, можуть, у виняткових обставинах, розглядатися на предмет їх включення в переліки;

• їхнє використання дозволяє зберегти автентичність продукту;

• споживач не буде розчарований властивостями, складом і якістю продукту;

• харчові й технологічні добавки не погіршують загальної якості продукту.

Усі зацікавлені сторони повинні мати можливість брати участь у процесі оцінки речовин з метою їх включення в переліки.

5.2. Країнам слід розробити або прийняти переліки речовин, які відповідають критеріям, викладеним у Розділі 5.1.

Відкритий характер переліків

5.3. Оскільки забезпечення переліку речовин є найважливішим завданням, переліки, що містяться в Додатку 2, відкриті для внесення в них на постійній основі додаткових речовин або виключення з них тих, які вже внесені. Якщо яка-небудь країна пропонує внести в Додаток 2 додаткову речовину або яку-небудь зміну, вона повинна представити докладний опис продукту і умови його передбачуваного використання з метою показати, що вимоги, викладені в Розділі 5.1, були задоволені. Процедура представлення пропозицій про внесення змін у переліки речовин викладено в Розділі 8 дійсних Керівних положень.

[ред.] Розділ 6. Системи інспекції та сертифікації

6.1. Системи інспекції і сертифікації застосовуються для контролю маркування органічних продуктів і стосовної до них інформації. При розробці цих систем необхідно брати до уваги Принципи інспекції і сертифікації імпорту та експорту продовольчих товарів,15 а також Керівні принципи розробки, експлуатації, оцінки й акредитації систем інспекції і сертифікації імпорту та експорту продовольчих товарів 16,17.

6.2. Компетентним органам слід заснувати систему інспекції, що діє під керуванням одного або декількох уповноважених державних органів і/або офіційно визнаних організацій інспекції/сертифікації 18, яким повинні бути підзвітні оператори, що виробляють, готовлять або імпортують продукти, згадані в пункті 1.1.

6.3. Офіційно визнані системи інспекції і сертифікації повинні, як мінімум, включати застосування звичайних і інших запобіжний заходів, викладених у Додатку 3.

6.4. Для застосування системи інспекції, що діє під керуванням офіційного або офіційно визнаного органа або організації сертифікації, країни повинні призначити відповідний компетентний орган, відповідальний за затвердження таких організацій і здійснення нагляду за їхньою роботою:

а) призначений компетентний орган може передати повноваження з оцінки і нагляду за приватними службами інспекції і сертифікації приватній або третій державній стороні, надалі іменованій «уповноважена», зберігаючи за собою відповідальність за рішення, які приймаються та дії, що вживаються. Якщо повноваження були передані приватній або третій державній стороні, вона не повинна приймати участі в процесі інспекції і/або сертифікації;

б) коли в країні-експортерові немає призначеного компетентного органа і національної програми, країна-імпортер може офіційно визнати для цієї мети орган акредитації третьої сторони.

6.5. Для того, щоб одержати затвердження як офіційно визнаний орган або організації сертифікації, компетентному органу або вповноваженій їм стороні при проведенні оцінки необхідно брати до уваги наступне:

а) стандартні процедури інспекції/сертифікації, яких необхідно дотримуватися, включаючи докладний опис заходів інспекції і обережності, які цей орган зобов'язаний застосовувати до операторів, що підлягають інспекції;

б) санкції, які цей орган має намір накласти у випадку виявлення порушень і/або недотримання встановлених норм;

в) доступність відповідних ресурсів у вигляді кваліфікованого персоналу, адміністративних і технічних засобів, досвіду і надійності в області інспекції;

г) об'єктивність органа стосовно операторів, що підлягають інспекції.

6.6. Компетентний або уповноважений їм орган повинен:

а) забезпечувати об'єктивність інспекції, проведеної від імені органа інспекції або сертифікації;

б) контролювати ефективність проведеної інспекції;

в) брати до уваги всі випадки порушення і/або недотримання норм і накладення санкцій;
г) відзивати затвердження органа або організації сертифікації в тому випадку, якщо він/вона не дотримує вимог, згаданих у підпунктах (а) і (б), або не відповідає критеріям, зазначеним у пункті 6.5, або не дотримує вимог, викладених у пунктах 6.7– 6.9.

6.7. Офіційні і/або офіційно визнані органи або організації сертифікації, згадані в пункті 6.2, повинні:

а) забезпечувати, щоб до господарств, що підлягають інспекції, застосовувалися, як мінімум, заходи інспекції і обережності, зазначені в Додатку 3;

б) не розголошувати конфіденційну інформацію і дані, отримані в процесі інспекції або сертифікації, серед інших осіб, крім особи, що несе відповідальність за дане господарство, і компетентних органів.

6.8. Офіційні або офіційно визнані органи або організації інспекції і/або сертифікації повинні:

а) надати компетентному органу або органу, уповноваженому їм, доступ у свої службові приміщення та на виробничі об'єкти з метою аудита і забезпечити доступ у службові приміщення та на виробничі об'єкти операторів з метою проведення аудита операторів на вибірковій основі, а також надавати компетентному органу або органу, уповноваженому їм, будь-яку інформацію і допомогу, яку він вважає необхідною, для виконання їм своїх зобов'язань на підставі дійсних Керівних положень;

б) щорічно представляти компетентному органу або органу, уповноваженому їм, список операторів, підданих інспекції в попередньому році, і короткий щорічний звіт.

6.9. Уповноважений орган і офіційний або офіційно визнаний орган або організація сертифікації, згадані в пункті 6.2, повинні:

а) забезпечувати, щоб у випадку виявлення порушення в частині застосування положень Розділів 3 і 4 або заходів, згаданих у Додатку 3, вказівки, передбачені пунктом 1.2, у яких говориться про конкретний метод органічного виробництва, відмінялися для всієї партії або виробничої серії продукції, виготовленої з порушенням;

б) у випадку виявлення явного порушення або порушення із тривалими наслідками, забороняти операторові, що має до цього відношення, збувати продукти, позначені маркуванням із вказівкою методу їх органічного виробництва, на строк, що підлягає узгодженню з компетентним органом або органом, уповноваженим їм.

6.10. Вимоги, викладені в дійсних Керівних положеннях по обміну інформацією між країнами про вибракування імпортованих продовольчих товарів19, повинні застосовуватися в тих випадках, у яких компетентний орган виявив порушення і/або недотримання вимог у частині застосування дійсних Керівних положень.

[ред.] Розділ 7. Імпорт

7.1. Імпортовані продукти, зазначені в пункті 1.1, можуть надходити в систему збуту тільки після того, як компетентний орган або вповноважений орган країни-експортера видасть сертифікат інспекції, яка підтверджує, що партія, зазначена в сертифікаті, була випущена в рамках системи виробництва, підготовки, збуту та інспекції з дотриманням, як мінімум, правил, викладених у всіх розділах і додатках дійсних Керівних положень, і відповідно до рішення про рівноцінність, згаданим у пункті 7.4.

7.2. Оригінал сертифіката, згаданого в пункті 7.1, повинен супроводжувати товар до складу першого вантажоодержувача; після цього імпортер повинен зберігати зв'язаний з угодою сертифікат протягом не менш двох років з метою його представлення при інспекції/аудитові.

7.3. Автентичність продукту повинна зберігатися після імпорту до моменту його придбання споживачем. Якщо імпорт органічних продуктів не відповідає вимогам дійсних Керівних положень у зв'язку з необхідністю проходження карантину на підставі діючих національних норм, які не відповідають дійсним Керівним положенням, даний продукт втрачає свого органічного статусу.

7.4. Країна-імпортер може:

а) вимагати докладну інформацію, включаючи звіти, складені незалежними експертами і погоджені на взаємній основі між компетентними органами країни-імпортера і країни-експортера, по заходах, застосовуваних країною-експортером, з метою дати їй можливість зробити висновки і ухвалити рішення щодо того, чи рівноцінні вони її власним нормам, за умови, що норми країни-імпортера відповідають вимогам дійсних Керівних положень, і/або;

б) домовитися із країною-експортером про поїздку на місця з метою ознайомлення із правилами виробництва і підготовки та з заходами інспекції/сертифікації, у тому числі із самими методами виробництва і підготовки, застосовуваними в країні-експортерові;

в) вимагати, для того щоб не вводити споживача в оману, нанести на продукт маркування, що відповідає встановленим у країні-імпортерові вимогам до маркування, відповідно до положень, викладених у Розділі 3.

[ред.] Розділ 8. Переогляд керівних положень на постійній основі

8.1. Відповідно до мети дійсних Керівних положень, яка полягає в наданні урядам відповідних рекомендацій, державам-членам і міжнародним організаціям пропонується представляти Комітету Кодексу з маркування харчових продуктів свої пропозиції на постійній основі. Після узгодження остаточного варіанта документа Комітет Кодексу з маркування харчових продуктів проводить перегляд дійсних Керівних положень один раз у чотири роки, а переліки, включені в Додаток 3, — один раз у два роки (або на вимогу) з метою обліку останніх змін у даній області.

8.2. Пропозиції слід направляти в першу чергу секретареві Комісії «Кодекс Аліментаріус» за адресою: Secretary, Codex Alimentarius Commission, Joint FAO/WHO Food Standards Programme, FAO, 00100, Rome, Italy.

[ред.] Додатки

• Додаток 1. Принципи органічного виробництва
• Додаток 2. Речовини, дозволені для виробництва органічних продуктів
• Додаток 3. Мінімальні вимоги до інспекції та превентивні заходи в рамках системи інспекції або сертифікації

[ред.] Дивись також

• Кодекс Аліментаріус

[ред.] Список використаних джерел

1. www.fao.org — Сайт ФАО ООН
2. FAO/WHO Food Standards Codex Alimentarius
3. Кодекс Аліментаріус. Органічні харчові продукти/Пер. с англ.; ДО 57 ФАО, ВІЗ — М.:Видавництво «Весь Мир», 2006. — 72 с. ISBN 5-7777-0357-7