AgroWiki:Портал спільноти
Матеріал з AgroWiki.
Овочева продукція займає у вирішенні проблеми забезпечення населення продуктами харчування в Україні особливе місце. Хоча овочі є малокалорійним продуктом, проте це не знижує їх харчової цінності, оскільки вони є джерелом поповнення речовин, які необхідні організму людини для гармонійного розвитку (вуглевoди, білки, жири), джерелом вітамінів, мінеральних солей (K, Na, Ca). Останнім часом якість овочевої продукції понижується у зв’язку з нераціональним використанням земельних угідь та їх деградацією. Тому, актуальним на даний час є проведення агроекологічної оцінки земель для вирощування овочевих культур [2]. Головною метою досліджень є аналіз агроекологічного стану ґрунтового покриву навчально-дослідних господарств НУБіП України для вирощування овочевих культур. Об’єкти дослідження: ґрунтовий покрив чорноземів опідзолених ВП НУБіП України «Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О. В. Музиченка». Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення наступних завдань: провести агроекологічну оцінку ґрунтового покриву досліджуваного господарства для вирощування овочевих культур. Агроекологічна оцінка земель проводилась за алгоритмом проведення методики В.В. Медведєва розробленої в Інституті ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН. В основі даної методики лежить три рівні опису умов: 1 - оптимальні умови; 2 - допустимі (задовільні); 3 - недопустимі (погані) умови. Перший рівень відповідає таким умовам, за яких можливо отримати максимальні екологічно чисті врожаї, за другим рівнем є загроза зниження врожайності на 20-30, за третім рівнем - до 50% [1]. За гранулометричним складом досліджувані поля є легкосуглинковими і тому мають оптимальні умови для вирощування овочевих культур. Щільність ґрунту є важливим показником, який визначає тепло - та волозабезпеченість ґрунту. За цим показником на всіх досліджуваних полях склалися оптимальні умови (1,13-1,30 г/см3) для вирощування овочевих культур. Відповідно до шкали запасів продуктивної вологи в досліджуваних ґрунтах можна відмітити, що ґрунти мають достатню кількість вологи (86-112 мм). Варто зазначити, що досліджувані різновиди ґрунтів опідзолених мають нейтральну і близьку дo нейтральної реакцію ґрунтового середовища (pHkcl = 5,5-6,9), тобто характеризуються оптимальними умовами для нормальної вегетації овочів. Також досліджувані ґрунти мають низький вміст гумусу в орному шарі (1,43-3,21%) і характеризуються недопустимими умовами для їх вирощування. За вмістом легкогідролізованого азоту майже всі поля мають оптимальні умови для вирощування овочевих культур (61,7-141,0 мг/кг). Що стосується вмісту рухомого фосфору, то варто сказати, що поле № 6 (40 мг/кг) зовсім непридатне для вирощування продукції овочівництва, а на полях № 1, 5, 8, 14 і 16 (51,25-59,3 мг/кг) склалися задовільні умови щодо вирощування овочів, на решті ж досліджуваних ділянок ці умови є оптимальними (65,03-191,0 мг/кг). Відповідно до методики В. В. Медведєва, недопустимі умови за вмістом обмінного калію склалися на полях № 1 (43,25 мг/кг), 2-4, 7, 12, 13, 15-17 (по 19 мг/кг), допустимі на полях № 5, 6, 8-10 і 14 (61,3-75,0 мг/кг), а оптимальними умовами характеризувалося лише поле № 11 із вмістом обмінного калію 123,7 мг/кг ґрунту. За вмістом рухомих форм кадмію склалися оптимальні умови (0,0015-0,0907 мг/кг) для проходження вегетації овочевих культур, а за вмістом свинцю оптимальними показниками характеризуються лише поля № 5 і 8-11 (0,1-0,78 мг/кг), решта ж досліджуваних ділянок мають допустимі умови (1,25-4,1 мг/кг) для вирощування повноцінної овочевої продукції. Отже, чорноземи опідзолені в цілому мають задовільні показники агроекологічного стану ґрунту для вирощування високоякісних врожаїв овочевих культур.
Список літератури 1. Агроэкологическая оценка земель Украины и размещение сельскохозяйственных культур / Под ред. В.В. Медведева. – К.: Аграрная наука, 1997. – 162 с. 2. Лихацький В.І., Бургарт Ю.Є., Васянович В.Д. Овочівництво. Частина 1. Теоретичні основи овочівництва та культиваційні споруди. За ред. В.І. Лихацького. К.: Урожай, 1996. – 301 с.
